Новий Воскресаю піснями і віршами. Юрій Тітов. e-book pdf Збільшити для перегляду

Воскресаю піснями і віршами. Юрій Тітов. e-book pdf

615-105e

Електронна! e-book.pdf  pdf  скачати

Літературно-художнє видання

Лірика, спогади

Детальніше

20,00 грн

Характеристики

Обкладинка Тверда
Сторінок 220

Інформація

Юрій Тітов

Воскресаю піснями і віршами: лірика, спогади

Електронна! e-book.pdf  pdf  скачати

УДК   821.161.2-1

           Т45             

                       

Тітов, Юрій

Воскресаю піснями і віршами : лірика, спогади / Упоряд. Л. Тітова. Київ : Унів. вид-во ­ПУЛЬСАРИ, 2021. 220 с. : іл.   

ISBN 978-617-615-105-0  

«Воскресаю піснями і віршами» — нова книга лірики Юрія Тітова — відомого київського поета, члена Національної спілки письменників України, лауреата літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото», кавалера ордена Преподобного Іллі Муромця та Нестора Літописця.

Нова поетична збірка, як і попередні, — це щира сповідь поета перед людьми і собою про найдорожче: Бога, Україну і Матір. Це глибокі та філософські роздуми молодої, не за віком зрілої людини, про гірке минуле Батьківщини та нинішні трагічні події на сході країни, пророчий погляд поета в майбутнє. Закоханий у життя, попри всі негаразди, митець вдивляється в навколишній світ, своєю відкритою душею вбирає його багатобарвність, тонко і яскраво передає красу землі та людини, красу почуття і слова. Його поезія пройнята глибокою та непохитною вірою, надією і любов’ю.

У другій частині книги «Янгол жив на землі…» опубліковані спогади про надзвичайно обдарованого поета Юрія Тітова, геніального у своїй творчості. Споминами про його талант, високу моральність, найкращі людські риси, силу волі та міцний дух поділилися літератори, науковці, журналісти, народні артисти України, співаки та композитори, педагоги та ліцеїсти, а також численні друзі поета.

УДК 821.161.2-1

 

Родина Юрія Тітова висловлює щиру вдячність
усім, хто долучився до створення цієї книги,
та всім небайдужим, які фінансово допомогли цій книзі побачити Світ.

Дякуємо за активне сприяння у виданні цієї книги:

Владлену Ковтуну, Людмилі Хитровській,
Олені Трохимович, Тамарі Кривутенко.

Дякуємо за фінансову підтримку родині Леоніда Яковича Кияниці.

Нехай світла пам’ять про неповторного Митця буде вічною, а його творчість стане дорогоцінним надбанням на всі віки.


Зміст

Замість передмови

Доленосна симфонія Юрія Тітова. Тамара Кривутенко.......... 3

Сіяч світла і любові. Віктор Женченко................................. 6

Словом не згасаю. Владлен Ковтун.................................... 8

До читачів...................................................................... 9

Йти до людей................................................................. 10

Високе міркування

Мого дитинства стежечка згубилась…................................12

Казки до мене в гості завітали.......................................... 13

Зустріч із дитинством........................................................ 14

Душі захотілось…............................................................15

Високе міркування......................................................... 16

Іди на світло.................................................................. 17

От якось так ................................................................ 18

Не кажіть....................................................................... 19

Божественний бальзам.....................................................21

Зима з осінніми відтінками...................................................22

У білому...........................................................................23

У сяйві потрясінь................................................................24

Мотив продовжень.............................................................25

День, що минув, ніколи не покличу…....................................26

Журба і радість.................................................................. 27

Вірую у промені знамень......................................................28

У слові рідному 

Заговорила тиша українською.............................................. 30

У слові рідному....................................................................... 31

Мамина любов........................................................................ 32

Вона з’єднала піснею усіх…........................................................ 33

Учителям вклоняюся таким.......................................................34

Цвітінням жоржиновим

В саду твоїм................................................................... 36

Цвітінням жоржиновим................................................... 37

Коли ти йшла................................................................ 38

Краплинка .................................................................. 39

Ах, зараз би…............................................................... 40

Хай від погляду жінки навколо весна розіллється...............41

О, не згубімо святості над краєм! 

Покрова Пресвятої Богородиці......................................... 44

О, не згубімо святості над краєм!...................................45

Торкаєш сльозу на іконі..................................................46

Всюди до Божих вершин наближаймося.................................48

На все мені належить дати відповідь...................................... 49

Лети, Джонатане!  

Мовить лунко грядуще .........................................................52

Знаходжу свято серед буднів звичних..................................... 53

Свої пісні іще мені співать..................................................... 54

Якщо .................................................................................. 55

Пауза надовго затягнулась..................................................... 56

Це ходить осінь…................................................................... 57

І є в мені своя неідеальність….................................................. 58

Не час для епілогів.................................................................. 59

Згадай, народе!.......................................................................60

Не втратьмо основи духовної ..................................................62

Нам суджено одне – перемогти................................................. 63

Лети, Джонатане!...................................................................... 64

Янгол жив на землі... Спогади про поета 

Ми є тими, кого зустрічаємо.
+ Богдан Дзюрах...................................................................68

Справжній Поет.
Ганна Чубач....................................................................... 72

І свічу у любові не згасив!
Анатолій Паламаренко...........................................................75

У пам’яті назавжди...
Ганна Матіко-Бубнова..............................................................77

Ти вічно житимеш у моєму серці…
Наталія ­Шелеп­ницька...............................................................80

Поет від Бога і на всі віки…
Оксана Калінчук........................................................................ 82

Він мав у серці те, що не вмирає!!!
Олена Трофи­мович..................................................................84

Спомин про Юрія Тітова.
Вікторія Срібна..........................................................................91

Шлях у вічність, зміряний добротою і силою слова.
Нелля Даниленко.........................................................................94

Найкращий спогад про пісню…
Олександр ­Василенко................................................................99

Пам’яті Юрія Тітова.
Наталія Богданець-Біло­скаленко................................................. 100

Ви не такий, як усі, незабутній Юрочко! 
Тетяна Школьна.............................................................................102

З народом залишаюся своїм!
Людмила Хитровська......................................................................104

Янгол жив на Землі...
Владлен Ковтун.............................................................................107

Мить, осяяна світлом любові. Зустріч двох ­творчих
особистостей.
Віталій Кияниця.............................................................................113

Пам’ять, як намисто…
Наталія Щербак.............................................................................118

Незгасна Зоря Юрія Тітова
Лідія Луценко...................................................................................123

Поезія Юрія Тітова й Український гуманітарний ліцей.
Ірина Головай..................................................................................136

Моя душа не може не співати...
Єлизавета Отраднова......................................................................... 137

Читаючи поезії Юрія Тітова...
Алла Ренська......................................................................................... 138

Слова, що здатні доторкнутися душі…
Софія Ярошенко................................................................................... 139

Ні! Не вмира поет, він відлітає…
Ірина Головай...................................................................................... 140

Всесівт душі Юрія Тітова
Катерина Бальоха............................................................................... 141

Господь дарував нам Прометея…
Маркіян Свято...................................................................................... 143

Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!
Оксана Бєчвая.................................................................................... 145

Зоряний янгол, на ім’я Юрій
Ольга Дубовик.................................................................................... 146

Хай летить твоє слово, Поете!
Леонід Нечипорук............................................................................... 150

Тепер я молюся за нашого Ангела.
Світлана Мирвода............................................................................... 151

Він житиме вічно!
Поліна Дробязко................................................................................ 152

Пам’яті Юрія Тітова
Тетяна Скирда....................................................................................153

На крилах життєтворчості
Іван Єрмаков.....................................................................................157

На білих крилах…
Світлана Сабєльнікова...................................................................... 166

 «Це неправда, що тебе немає»
Лідія Тітова.......................................................................................167

Із останнього

Одкровення душі…................................................................................. 170

Просто думки......................................................................................... 173

Рясне цвітіння весни............................................................................... 174

Дорогі мої друзі!..................................................................................... 176

Ушедшие............................................................................................... 178

...Бо вічний вогонь Прометея горить...................................................... 180

Біографія  .............................................................................................. 183

 

 


Замість передмови

Доленосна симфонія Юрія Тітова

Юрій Миколайович Тітов — член Національної спілки письменників України, лауреат літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото», дипломант багатьох мистецьких конкурсів.

Юрій Тітов — унікальна постать в українській літературі. Попри важку фізичну недугу, Всевишній щедро наділив його поетичним голосом такої сили, що чути його не лише в Україні, а й далеко за її межами, адже твори поета перекладають іноземними мовами. Людина з обмеженими фізичними можливостями, він має незламний, гордий дух. Свої вірші поет набирає кінчиком носа на комп’ютері і при цьому не втрачає оптимізму, сили духу. Хто не знає Юрія, ніколи не здогадається про його фізичні вади, бо поетове слово бадьоре, свіже, натхненне, сповнене енергії, завзяття, і цей молодечий запал наснажує незвичайною силою та відвагою…

Митець одержимий любов’ю до Батьківщини, «весь живе Вкраїною своєю», яку виспівав у віршах. Патріотична поезія — це глибокі, часом зболені роздуми про долю народу, наснажені справжніми синівськими почуттями…

Історія-доля України — питання, яке завжди було складним. І новітня історія України, на жаль, теж непроста. І Юрій Тітов, ніби кобзар чи лірник, обережно перебирає струни цієї історії-долі, розповідає і про Майдан, і про Небесну Сотню, і про АТО (тим паче, що сам був на Майдані у дні кривавих подій) і несе її до читача трепетно, як крапельку роси на долоні, бо прагне, щоб почули всі, щоб осягли, перейнялися…

Немає проблеми, яка б не хвилювала Поета. Але особливе місце в його творчому доробку посідає тема матері. Він змальовує рідну неньку, безмежна любов і доброта якої осяває синову життєву дорогу, допомагає долати труднощі й перешкоди.

У поезії Юрія Тітова образ матері набуває узагальненого звучання, переростає у вічний символ невичерпного Добра, незгасної Віри, несхитної Надії. У поетичну симфонію, присвячену Жінці, Матері, створену українськими майстрами слова, Юрій вплів свій виразний, чистий, світлий мотив…

Читаю пейзажну лірику поета — і ніби подорожую рідним краєм, упиваюся красою навколишнього світу, спостерігаючи, як «грають хвилі легкі у річковому плесі», зачаровуюся вмінням поета «пройтись по веселці», «поміж високих зірок мерехтливих», відчуваю разом з ним «радість висоти» і пишаюся тим, як майстерно він «стелить стежину до високих душ», черпаючи мудрість з книжок лісів…

Поезія Тітова тривожить душу, радує серце, збурює думку, викликає щирі сльози зворушення, але водночас гартує серце й душу, вселяє прагнення зробити світ кращим, досконалішим, мудрішим. Він проповідує високі загальнолюдські цінності. Автор глибоко переконаний, що життя людини має відповідати її природі, а отже, вона повинна щодня збагачуватися духовно, бути щирою, відкритою світові, навчатися розуміти красу і неповторність кожної миті життя, бути відповідальною перед землею і людством.

Багата художня палітра поетичного доробку автора. Поряд із творами високого громадянського звучання з-під його пера виходять філософські й інтимні поезії, прониклива пейзажна лірика. А ще неповторна пісенна творчість. На слова поета написано понад двісті пісень, які є в репертуарі відомих українських виконавців і посідають гідне місце в пісенній скарбниці України. Чимало світових шлягерів отримали українські крила завдяки поету.

Його слову, філософічному, сповідальному, щирому, художньо переконливому, властиві і м’який ліризм (воно «тихе, наче свічка», що «зцілить, ніби добрий Херувим»), і дзвінкий метал, («як вулкану кратер»), і гострота (слово «влучне, мовби стріли», які ламають «сотні ланцюгів»,  і окрилюють безмежністю, злітаючи «польотом журавлиним»). Поет збагатив і жанрове розмаїття: до збірки ввійшла поема «Найвища суть фатімських таємниць», у якій так актуально звучать проблеми, порушені автором у творі: добра і зла, гріха і покаяння, війни і миру, несхитної віри.

Пристрасне слово поета звернене до кожного з нас, воно вселяє віру «в світло, що пітьму здолає».

Юрій Миколайович Тітов знайшов власний неповторний шлях у поезії. Своїм словом — чистим, як джерельна вода, світлим, як весняне сонечко, наповненим, глибоким, мудрим — він зводить «пресвітлий храм Любові». Кожним віршем автор увиразнює свій мистецький світ і дарує всім нам поезію свободи думки і почуття, бо для нього

Найголовніше промовити,
Усміхом морок здолать,
Всесвіт любов’ю наповнити,
Голосом серця співать!

(«Голосом серця»)

Тамара Кривутенко
учитель української мови
та літератури, 
заслужений учитель України
(із передмови до книги Юрія Тітова «Голосом серця»)

 


Сіяч світла і любові

Діапазон поетичних роздумів Юрія Тітова досить широкий: від тисячолітньої давнини аж до сучасності. І всюди — майже з кожного рядочка! — бринить, хлюпає щемлива любов до Бога, України… з її тяжкою історією, з її споконвічним прагненням до волі, до самовизначення.

Тітов — поет скромний, делікатний, винятково тонкий. Чогось особливого від життя він не вимагає. Єдиного просить у Господа — дати йому можливість якнайдовше засівати рідну землю — зерном Добра і Правди — світлом, словом, музикою… А як чисто, дитинно (я б підкреслив пророче!) сказав Юрій Тітов усім нам: «Над межею зла та доброти / Промінцем я спалахну пречистим» («Відчуваю радість висоти»).

Драматургія деяких поезій Юрія Тітова (та, де він аналізує події, які несподівано вибухають то в тій, то в тій частині нашої планети) дуже складна, але, на диво, поет вірить у те, що світ мусить обов’язково удосконалюватись; і це відбудеться — як не сьогодні, то завтра!

Вірші Юрія Тітова вражають емоційною напругою поетичного слова, людяністю, мудрістю, відкритістю суджень. Його поезія відзначається конденсованістю думки, особливо в катренах, свіжими художніми образами, яскравими виражальними засобами.

Щире одкровення душі поета викликає довіру в читача, спонукає його замислитися над животрепетними проблемами сучасності, потужно впливає на формування життєвої позиції.

Після травми, отриманої при народженні, маючи тяжкий фізичний стан, Юрій свою поезію пише… носиком, набираючи слова на клавіатурі комп’ютера. Як же треба любити світ, людину, життя, щоб творити в таких умовах! Творити Поезію, яка випромінює Любов! Поезію, здатну вселити віру, подарувати надію, зцілити. Господи! Яка ж у нього душа і серце!

До болю все, як струмом електричним,
Напружено в мені життям одним.
Я знов ступаю крізь усі сторіччя
Тим самим кроком впертим і твердим.

(«До болю»)

Віра! От що тримає кожну людину в цьому нескінченному блуканні лабіринтами наших щоденних заморок і проблем.

Як пучок яскравого світла кидає в душу свої праведні слова Юрій Тітов:

Ну коли ж засвітяться сторіччя
Миром і Любов’ю водночас?

(«Час летить»)

Віктор Женченко

заслужений діяч мистецтв України, 
заслужений артист України,
поет, член Національної спілки письменників Украйни, 
лауреат літературної премії імені Андрія Малишка


(із передмови до книги Юрія Тітова
«Я за Вас помолюся…»)

 


Словом не згасаю

Узявши до рук нову книгу віршів та спогадів Юрія Тітова «Воскресаю піснями і віршами», відразу налаштуй камертон своєї душі на високе і чисте. Читай, не поспішаючи, вдумуйся в кожний рядок, у кожне слово, бо тут зайвих чи випадкових слів немає. Ці вірші не публікувалися раніше. Це Висока поезія Великого Поета.  Поета від Бога.

Я хочу встигнуть літеру натиснути —
Не вбити слово, Богом подароване.
І не мовчати словом ненаписаним.
Написаним — вас радувать вчаровано.

Владлен Ковтун, поет, член Національної спілки журналістів України, лауреат міжнародно-мистецької премії імені Семена Гулака-Артемовського та літературної премії
 імені Андрія Малишка

 

 

 

5 інших товарів в цій категорії: