Наукове видання Академічна  граматика  української  мови Теоретична морфологія          української мови Іван Вихованець  Катерина Городенська За  редакцією члена-кореспондента НАН України   Івана Вихованця

ББК 81.2УКР-2
     В54
Книгу написано на конкурс
ім. Михайла Грушевського,
оголошений Науковим товариством
ім. Т. Шевченка в Америці
 

У теоретичному курсі описано морфологічну систему і структуру сучасної української літературної мови. Розглянуто з позицій функціонально-категорійної граматики центральні питання морфології: морфологічні одиниці й типи морфологічних категорій; функції морфологічних одиниць і категорій; взаємозв’язки морфології, синтаксису і словотвору. Подано з погляду функціонально-категорійної теорії нову інтерпретацію частин мови, морфологічних категорій і багатьох інших граматичних явищ сучасної української літературної мови. У книзі апробовано теоретичні засади нової академічної граматики української мови.
Для мовознавців, викладачів і студентів філологічних факультетів, учителів.

Рецензенти:
доктор філологічних наук, професор Ніна Іваницька  (Вінницький державний  педагогічний університет
ім. М. Коцюбинського);
доктор філологічних наук, професор Надія Сологуб (Інститут української мови НАН України)

© Вихованець І. Р., Городенська К. Г., 2004
© Дерій І. С., М’ясковська Н. В.,
      художнє оформлення та макет, 2004
© Університетське  видавництво
      “Пульсари”, 2004
 

Вихованець І. Р.
 Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; За ред. І. Вихованця.— К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2004.— 400 с.— Бібліогр.: с. 391—398.
 ISBN 966-7671-60-7.
 У теоретичному курсі описано морфологічну систему і структуру сучасної української літературної мови. Розглянуто з позиції функціонально-категорійної граматики центральні питання морфології: морфологічні одиниці й типи морфологічних категорій; функції морфологічних одиниць і категорій; взаємозв’язки морфології, синтаксису і словотвору. Апробовано теоретичні засади нової академічної граматики української мови. Призначено для мовознавців, викладачів і студентів філологічних факультетів, учителів.

Зміст

Розділ 2.
ІМЕННИК
§1. Іменник у системі частин мови. Іменник як центральна частина мови 44.
§2. Семантична характеристика іменника. Первинні  і вторинні іменники 47.
§3. Лексико-граматичні розряди іменника 50.
§4. Морфологічні категорії іменника 53.
§5. Морфолого-синтаксична категорія відмінка  54.
§6. Кількість відмінків в українській мові  61.
§7. Семантико-синтаксичні, формально-синтаксичні і комунікативні функції називного відмінка 63.
§8. Первинні і вторинні функції знахідного відмінка 67.
§9. Транспозиційна природа родового відмінка  70.
§10. Напівпериферія відмінкової системи.  Давальний відмінок 73.
§11. Семантико-граматична своєрідність орудного відмінка 75.
§12. Кличний відмінок 77.
§13. Місцевий відмінок і прийменники 79.
§14. Внутрішня і зовнішня транспозиція відмінкових форм  82.
§15. Категорія роду 85.
§16. Співвідношення семантико-граматичного і формально-граматичного змісту в категорії роду 87.
§17. Сучасні тенденції в родовій категоризації іменника  90.
§18. Категорія числа 92.
§19. Словозмінні і класифікаційні елементи в категорії числа 95.
§20. Категорія істот/неістот 97.
§21. Іменник і категорія особи 98.
§22. Морфологічні і словотвірні категорії іменника 99.
§23. Типи відмінювання іменників. Іменниковий тип відмінювання. Поділ на відміни 103.
§24. Прикметниковий тип відмінювання іменників 107.
§25. Різновідмінювані іменники  108.
§26. Динамічні процеси в іменниковому відмінюванні  108.
§27. “Невідмінювані” іменники на тлі словозмінних парадигм 110.
§28. Роль наголосу у відмінюванні іменників 111.
§29. Перехід інших частин мови в іменники (субстантивація) 115.
§30. Іменник та інфінітив 118.

Розділ 3.
ПРИКМЕТНИК
§1. Прикметник як периферійна частина мови 121.
§2. Семантико-синтаксична характеристика прикметника. Первинні і вторинні прикметники 124.
§3. Залежність прикметникових категорій відмінка, числа і роду від категорій опорного іменника 129.
§4. Проблема кількості відмінкових грамем прикметника 131.
§5. Морфологічні і словотвірні категорії прикметника 133.
§6. Міжрівнева (морфолого-синтаксико-словотвірна) категорія ступенів порівняння і актантна деривація  139.
§7. Перехід інших частин мови у прикметники (ад’єктивація) 143.
§8. Дієприкметник  як віддієслівний прикметник 146.

Розділ 4.
ЧИСЛІВНИК
§1. Проблема частиномовної природи числівника. Числівник як частиномовна морфологічна периферія 151.
§2. Семантичні розряди числівників 157.
§3. Власне-кількісні числівники  158.
§4. Збірні числівники 159.
§5. Дробові числівники  162.
§6. Числівники пів, півтора, півтори, півтораста 163.
§7. Неозначено-кількісні числівники 164.
§8. Структурно-морфологічні розряди числівників  166.
§9. Морфологічні категорії числівників  167.
§10. Нівеляція категорії роду як характерна риса числівників 168.  
§11. Особливості категорії числа у числівниках 170.  
§12. Особливості категорії відмінка  у числівниках 171.  
§13. Характер сполучуваності числівників з іменниками  172.  
§14. Відмінювання числівників 174.
§15. Наголошування числівників при словозміні  180.
§16. Синтаксичні функції числівників 181.

Розділ 5.
ЗАЙМЕННИКОВІ  СЛОВА
§1. Займенникові слова в системі частин мови 184.
§2. Займенникові іменники 187.  
§3. Займенникові прикметники 202.    
§4. Займенникові числівники 208.  
§5. Займенникові прислівники 209.    
§6. Перехід незайменникових слів у займенникові (прономіналізація) 214.

Розділ 6.
ДІЄСЛОВО
§1. Дієслово як центральна частина мови  217.
§2. Первинні і вторинні дієслова 219.  
§3. Питання про обсяг дієслівної лексеми. Граматична спеціалізація дієслова 220.
§4. Граматичні категорії дієслова  223.  
§5. Власне-дієслівні і невласне-дієслівні граматичні категорії 224.  
§6. Категорія виду як центрально-периферійна дієслівна категорія мішаного типу 224.  
§7. Творення видових пар 227.  
§8. Одновидові дієслова 229.  
§9. Двовидові дієслова 230.
§10. Видові протиставлення в системі сучасних дієслів 232.
§11. Дієслівні роди як морфолого-словотвірні категорії 235.
§12. Категорія стану як морфолого-словотвірно-синтаксична категорія 242.    
§13. Морфолого-словотвірно-синтаксична категорія перехідності/неперехідності 247.  
§14. Словозмінна категорія часу 250.
§15. Транспозиційний потенціал грамем часу  255.  
§16. Системні зв’язки категорій часу і виду  256.  
§17. Категорія способу 256.
§18. Транспозиційні особливості форм дієслівного способу 263.
§19. Зумовленість дієслівних категорій особи, числа і роду категоріями опорного іменника в позиції підмета 263.  
§20. Дієслова неповної особової парадигми  265.  
§21. Одноособові дієслова 268.
§22. Валентність дієслова як міжрівнева категорія 269.
§23. Словозміна дієслів 272.  
§24. Особливості дієслівних основ і флексій 273.  
§25. Поділ дієслів на дієвідміни  278.  
§26. Дві основи дієслова. Поняття про клас дієслова  279.  §27. Класи українських дієслів  280.  
§28. Наголос у дієслівній словозміні  282.  
§29. Інфінітив у сфері дієслова  283.  
§30. Дієприкметник у сфері дієслова 286.
§31. Форми на -но, -то 289.  §32. Перехід інших частин мови в дієслово (вербалізація) 291.  
§33. Проблема слів категорії стану  294.
Розділ 7.
ПРИСЛІВНИК
§1. Прислівник як периферійна частина мови 298.
§2. Синтаксична зумовленість семантики прислівника 300.
§3. Власне-морфологічна безкатегорійність і одноформність прислівника 300.    
§4. Семантико-синтаксичні розряди прислівників 302.
§5. Означальні прислівники 302.    
§6. Обставинні прислівники 305.
§7. Модальні прислівники 307.   
§8. Питання про категорію ступенів порівняння прислівників 308.    
§9. Перехід інших частин мови в прислівник (адвербіалізація) 313.    
§10. Дієприслівник як віддієслівний прислівник  320.    
§11. Ступені адвербіалізації дієприслівника  323.    
§12. Наголошення прислівників  325.

Розділ 8.
СЛУЖБОВІ СЛОВА-МОРФЕМИ
§1. Типи слів-морфем 328.  
§2. Основні підходи до визначення статусу прийменника 329.  
§3. Первинні і вторинні прийменники 330.  
§4. Семантичні типи прийменників 333.
§5. Власне- та невласне-прийменникові семантико-синтаксичні функції 342.    
§6. Сполучники як окремий тип слів-морфем 346. 
§7. Первинні і вторинні сполучники 347.  
§8. Граматичні функції сполучників 348.    
§9. Сурядні сполучники 348.  
§10. Підрядні сполучники 350.
§11. Сполучники в складному і простому реченнях 350.  
§12. Групи сполучників за способом вживання 353.  
§13. Граматична взаємодія сполучників і прийменників 354.  
§14. Проблема лінгвістичного статусу часток 357.  
§15. Функціональна спеціалізація часток 358.
§16. Частки як засіб формування комунікативних типів речення за метою висловлювання 359.  
§17. Частки як засіб комунікативної актуалізації 361.  
§18. Склад часток за походженням 362.
§19. Зв’язки як окремий тип службових слів-морфем 363.
§20. Граматична спеціалізація зв’язкового елемента у складі предикатива 366.  
§21. Типи дієслівних зв’язок 367.  
§22. Зв’язкові компоненти в структурі іменного та прислівникового складеного присудка 368.

Розділ 9.
СЛОВА-РЕЧЕННЯ
§1. Типи слів-речень 374.  
§2. Проблема статусу вигуків  376.  
§3. Звукова та морфемна структура вигуків 379.
§4. Контекстна зумовленість значень вигуків 381.  
§5. Вигуки як нечленовані слова-речення  383.  
§6. Звуконаслідувальні слова-речення 386.  
§7. Частки-речення  389.

ЛІТЕРАТУРА

Від з’яви академічних курсів “Сучасна українська літературна мова: Морфологія” (1969), “Сучасна українська літературна мова: Синтаксис” (1972), “Словотвір сучасної української літературної мови” (1979) минуло кілька десятиріч. Упродовж цього часу у вітчизняному і зарубіжному мовознавстві створено чимало фундаментальних праць, присвячених загальним питанням граматичної теорії й описові особливостей граматичного ладу української та інших слов’янських мов. Запропоновано нові розв’язання актуальних граматичних проблем, обґрунтовано перегляд багатьох традиційних кваліфікацій, нагромаджено великий фактичний матеріал. Це спонукало авторів запропонувати такий опис граматичної системи української мови, який послідовно відбивав би системні взаємозв’язки трьох граматичних підсистем — морфологічної, синтаксичної і словотвірної та враховував вагомі теоретичні напрацювання. До того ж за останнє десятиріччя відбулися вікопомні події в житті України: вона звільнилася від колоніального гніту і здобула незалежність. Це також актуалізувало завдання створити теоретичну граматику, побудовану в національно-культурних вимірах і вивільнену від ідеологічних догматів тоталітарної доби.
У пропонованому теоретичному курсі описано морфологічну систему і структуру сучасної української літературної мови. Велику потребу такого теоретичного опису, побудованого на відмінних від традиційної морфологічної проблематики засадах, особливо відчутно усвідомлюємо тепер, після здобуття Україною державної незалежності. Адже перейшли нам у спадок водноманітнені й нав’язувані з колишнього імперського центру підходи до розв’язання мовознавчих питань, виразні прояви лінгвістичного ізоляціонізму, десятиріччями свідомо вибудовуваний і плеканий мовний бар’єр, які завдали величезної шкоди для нормального розвитку українського мовознавства та його рівноправного входження до світового лінгвістичного простору. Тому нині переживаємо болісний процес пошуку свого місця, точніше — свого творчого обличчя. А коли ще зважити на перервані тоталітарною системою зв’язки мовознавчих поколінь в Україні — тотальне знищення або емігрування квіту лінгвістичного, то зрозуміємо, які невідкладні завдання постають перед сучасним українським мовознавством. Не обминути й такого лиха, як витвореного радянською системою і збереженого дотепер “винаходу” — “втручання в унутрішню структуру підлеглої мови засобом систематичних упроваджень одних мовних елементів і заборони інших. Так у підлеглу мову впроваджуються елементи панівної мови, а далі усуваються елементи відмінні” [Шерех 1998: 261]. Отож у цій книзі зреалізовано двоє завдань — теоретичні пошуки в галузі граматики та оборона природної (не спотвореної!) стихії українського слова.
Об’єкт вивчення морфології — слово, але у плані граматичної будови й функціонування. Нещодавно, якесь десятиріччя-два тому, лінгвісти-теоретики вважали проблематику морфології традиційною, а отже, незначущою. Тепер морфологія здобуває гідне місце в теоретичних зацікавленнях мовознавців, тому що саме в ній укарбовано розмаїття й неповторні вияви мовної структури. Вона стає випробою нових граматичних концепцій і творчих пошуків. Помітно зростає кількість публікацій з проблем морфології, і маємо в деяких країнах навіть спеціалізовані часописи, присвячені тільки морфологічним студіям, приміром часопис “Year-book of Morphology” в Голландії.
Пропонована праця відрізняється від інших морфологічних студій функціональною морфолого-синтаксичною концепцією і послідовним її застосуванням у вирізненні й аналізі частиномовних одиниць, слів-морфем, слів-речень і морфологічних категорій усіх виділених відповідно до морфолого-синтаксичної концепції частин мови. Мабуть, коректніше було б назвати зреалізований у книзі підхід функціонально-категорійним.
Порушені в цій книзі проблеми стосуються кардинальних питань граматичної теорії на матеріалі сучасної української літературної мови. Зусилля авторів спрямовано передусім на розв’язання таких завдань, як обґрунтування сукупності морфологічних одиниць і типів морфологічних категорій та парадигм, а також висвітлення функціонування морфологічних одиниць і категорій та зв’язків морфології з синтаксисом і словотвором.
Розділи курсу написали: Іван Вихованець (“Передмова”; розділ 1 “Основні питання морфології”; розділ 2 “Іменник”; розділ 3 “Прикметник”; розділ 4 “Числівник”; розділ 5 “Займенникові слова”); Катерина Городенська (розділ 6 “Дієслово”; розділ 7 “Прислівник”; розділ 8 “Службові слова-морфеми”; розділ 9 “Слова-речення”).

Last updated: 04.03.2004.