|
Довiдкове
видання Фiлософська думка
|
|
виставки-ярмарку "Книжковий сад - 2003" 24 травня 2003 року |
Редактор-упорядник Марина
Леонiдiвна Ткачук
Вiдповiдальний редактор Вiлен Горський
Фiлософська думка в Украiнi: Бiблiогр. словник / Авт. кол.: В. С.
Горський, М. Л. Ткачук, В. М. Нiчик та iн.- К.: Унiв. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2002.-
244 с.: iл.
ISBN 966-7671-51-8
Словник мiстить понад 150
статей, що вiдтворюють вiхи життя та творчостi провiдних дiячiв фiлософськоi
культури Украiни Х-ХХ ст., висвiтлюють iхнiй фiлософський доробок i стан його
науковоi дослiдженостi. За кiлькiстю охоплених персоналiй i широтою
бiблiографiчного матерiалу пропоноване видання не мае аналогiв у фiлософськiй
довiдниковiй лiтературi. Адресовано широкому колу читачiв -
фахiвцям-гуманiтарiям, аспiрантам, студентам, усiм, кому не байдужа iсторiя
вiтчизняноi культури.
Затверджено до друку Вченою
радою
Нацiонального унiверситету "Киево-Могилянська академiя"
Редактор-упорядник доктор фiлос. наук М. Л. Ткачук
Вiдповiдальний редактор доктор фiлос. наук В. С. Горський
Рецензенти:
М. В. Попович, доктор фiлос. наук, член-кор. НАН Украiни
Т. Закидальський, доктор фiлософii
Авторський колектив:
В. С. Горський, доктор фiлос. наук (НаУКМА)
М. Л. Ткачук, доктор фiлос. наук (НаУКМА)
В. М. Нiчик, доктор фiлос. наук (Iнститут фiлософii iм. Г. Сковороди
НАНУ)
В. Д. Бiлодiд, канд. фiлос. наук (Iнститут фiлософii iм. Г. Сковороди
НАНУ)
Я. М. Стратiй, канд. фiлос. наук (Iнститут фiлософii iм. Г. Сковороди НАНУ)
I. Я. Лисий, канд. фiлос. наук (НаУКМА)
С. В. Бондар, канд. фiлос. наук (Iнститут фiлософii iм. Г. Сковороди
НАНУ)
Науково-допомiжна робота:
Н. Григор'ева, Т. Монарьова
Рекомендовано
Мiнiстерством освiти i науки
Украiни
ISBN 966-7671-51-8
c Ткачук М. Л., упорядкування, 2002
c Горський В. С., Ткачук М. Л., Нiчик В. М., Бiлодiд В. Д., Стратiй Я. М., Лисий I. Я., Бондар С. В., вступна та енциклопедичнi статтi, 2002
c М'ясковська Н. В., Тичинiна О. С., художне оформлення та макет, 2002
c Унiверситетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2002
ЗМIСТ
|
Передмова
6 |
76 Зеленогорський
Федiр |
|
Лука Жидята 128
|
180
Славинецький Епiфанiй |
ПЕРЕДМОВА
Одне з головних
завдань iсторико-фiлософськоi науки - зiбрання й опис фак-тiв, що
характеризують життя i творчiсть представникiв фiлософii минулого, сутнiсть
iхнiх поглядiв та характер осмислення iхнiх iдей сучасниками i наступниками.
Власне на реалiзацiю таких завдань спрямовуеться величезний масив лiтератури,
який нагромадила iсторико-фiлософська наука з часiв античних доксографiв. Число
репрезентантiв фiлософськоi думки, так само як i праць, присвячених опису та
аналiзу iхнiх iдей, на кожному етапi iсторичного розвитку невпинно зростае й
сьогоднi досягае масштабу, неосяжнiсть якого потребуе надiйного дороговказу на
шляху прилучення до фiлософськоi думки людства. Саме ця потреба й зумовила
появу в колi iсторii фiлософii специфiчного жанру енциклопедiй i словникiв.
"Вступна промова" Ж. Д'Аламбера, що передувала славнозвiснiй французькiй
енциклопедii XVIII ст., заклала певну традицiю передмов, якими зазвичай
вiдкривають енциклопедичнi та словниковi видання. Попри всю рiзноманiтнiсть
творiв цього жанру, вступ до них, як правило, передбачае, по-перше, визначення
мiсця пропонованого видання з-помiж попереднiх, уже наявних; по-друге,
з'ясування мети видання та його специфiки, i нарештi, по-трете, звернення до
читача з проханням бути поблажливим. Не маемо намiру вiдступати вiд згаданого
канону й ми.
Отже, наш словник присвячено iсторii украiнськоi фiлософii - темi, що
обминалась узагалi чи, в кращому разi, згадувалась украй побiжно, на далекiй
периферii iсторико-фiлософськоi науки. Тим-то узагальнюючих праць i довiдковоi
лiтератури з цiеi теми невимiрно менше порiвняно з аналогiчними виданнями,
скажiмо, з iсторii нiмецькоi, французькоi, англiйськоi чи росiйськоi
фiло-софii.
Поодинокi спроби розгляду украiнськоi фiлософii як самобутнього предмета
iсторико-фiлософського дослiдження, здiйсненi наприкiнцi ХIХ i впродовж ХХ
столiть Кл. Ганкевичем, В. Щуратом, М. Сумцовим, Д. Чижевським,
I. Мiрчуком, деякими радянськими фiлософами, мають здебiльшого iнiцiативний
характер i, на жаль, не можуть задовольнити потреби цiлiсного, наукового,
об'ективного пiзнання iсторii украiнськоi фiлософii на рiвнi вимог сучасноi
науки. Сказане стосуеться й нечисленних довiдкових видань, серед яких
найзнач-нiшою е надрукована в Празi 1926 року праця Д. Чижевського "Фiлософiя
на Украiнi (спроба iсторiографii)".
Суттево змiнюеться ситуацiя останнiм часом. Пiсля утвердження незалеж--
ностi в Украiнi значно зрiс потяг до вивчення ii iсторii, зокрема й iсторii
фiлософськоi думки. Iсторiю украiнськоi фiлософii вивчають сьогоднi у вузах
держави як самостiйний предмет, забезпечений низкою навчальних посiбникiв та
пiдручникiв (див. перелiк iх у додатку до нашого Словника).
В останнi роки побачили свiт i кiлька довiдникiв з iсторii фiлософii Украiни,
якi виконують важливу просвiтницьку роль. Але в них, на жаль, проступають
i недолiки сучасноi iсторико-фiлософськоi украiнiстики, поки що неспроможноi,
попри ентузiазм i самовiдданiсть ii речникiв, здiйснити весь обсяг необхiдноi
дослiдницькоi роботи, щоб заповнити численнi лакуни та переосмислити вкрай
iдеологiзованi оцiнки, що вiдображають реальний результат попереднього етапу
украiнознавчих iсторико-фiлософських студiй,- така робота потребуе тривалiшого
часу. Цi довiдники не позбавленi й фактичних помилок, що суттево применшуе iхню
об'ективну цiннiсть.
Втiм ми не збираемося протиставляти свою працю аналогiчним за тематикою творам
наших попередникiв. Хочемо почати зi щироi вдячностi за iхнiй доробок, вивчення
якого допомагало нам пiд час виконання цiеi роботи. Тут цiлком доречно
пригадати слова, якими завершуе вже згадану "Вступну промову" Д'Аламбер: "Ми не
маемо намiру порiвнювати цю Енциклопедiю з iншими; ми охоче визнаемо, що всi
вони були нам кориснi, i наша праця полягае не в тiм, щоб знецiнити чиюсь iншу.
Хай нас розсудить читач:" 1.
Зазначимо лише одне: як i упорядники довiдникiв, що вийшли останнiм часом в
Украiнi, ми намагалися розширити коло аудиторii, якiй адресовано наш Словник.
Адже наявнi довiдники, як це декларують iхнi автори, покликанi виконувати
передусiм просвiтницьку роль, сприяючи прилученню до украiнськоi фiлософii тих,
хто робить першi кроки на шляху ознайомлення з нею. Ми так само сподiваемося,
що до кола наших читачiв увiйдуть студенти, учнi, всi, хто цiкавиться iсторiею
украiнськоi фiлософii. Але Словник звертаеться й до науковцiв, дослiдникiв, вiд
чиiх зусиль у подальшому залежить доля iсторико-фiлософськоi украiнiстики.
Вiдтак ми намагалися зробити наш Словник дороговказом для тих, хто визначаеться
з об'ектом i найважливiшими джерелами дослiдження, починаючи власну подорож до
ще не пiзнаноi фiлософii Украiни. Певнi, що на цьому шляху на вчених чекае
багато нових вiдкриттiв, якi дозволять суттево збагатити уявлення про здобутки
вiтчизняноi фiлософii впродовж ii багатовiкового розвитку.
Власне, таке "подвоення" адресата, який охоплюе як тих, хто задовольняе своi
просвiтницькi потреби, так i тих, хто налаштований на наукове дослiдження
iсторii украiнськоi фiлософii, зумовило структурнi особливостi статей
Слов-ника. Попри лапiдарнiсть викладу, зумовлену обмеженим обсягом пропонованоi
працi, кожна стаття мiстить найважливiшi вiдомостi про життевий шлях i головнi
етапи творчоi еволюцii мислителя, реферативну характеристику сутностi його
свiтогляду, особливостей загальнофiлософських позицiй, мiсця в розвитку
украiнськоi фiлософськоi думки. Особливу увагу придiлено бiблiографiчним
довiдкам, що мiстять вiдомостi про головнi видання творiв мислителя
(у тому числi, за наявностi, в перекладi сучасною украiнською мовою),
найважли-вiшi iсторико-фiлософськi дослiдження, що найадекватнiше репрезентують
наявнi пiдходи до оцiнки його творчостi, вiдповiднi бiблiографiчнi описи (якщо
такi е). Перелiк узагальнюючих праць та довiдковоi лiтератури з iсторii
украiнськоi фiлософii, а також перiодичних видань зi статтями фiлософського
змiсту, що виходили в Украiнi, подано в окремих До-датках.
Зрозумiлою видаеться вiдмiннiсть статей Словника за обсягом та iнформацiйною
насиченiстю: вона зумовлена як масштабом внеску того чи того дiяча до iсторii
фiлософськоi культури Украiни, так i мiрою iсторико-фiлософськоi дослiдженостi
його спадщини.
Вважаемо за необхiдне подiлитись мiркуваннями, якими упорядники керувались пiд
час визначення змiсту Словника.
Статтi Словника присвячено дiячам, творчiсть яких упродовж вiкiв збагачувала
украiнську фiлософську культуру. Саме по собi поняття "украiнська фiлософська
культура" в публiкацiях сучасних дослiдникiв мае далеко не однозначне
тлумачення. Бiльше того, амплiтуда його смислiв доволi широка i репрезентуе на
одному з полюсiв точку зору, що взагалi заперечуе доцiльнiсть цього поняття, а
на iншому - образ украiнськоi фiлософii як самоцiнноi, замкнутоi на собi
цiлiсностi, що принципово вiдрiзняеться вiд усього "неукраiнського" в iсторii
свiтовоi фiлософськоi думки.
Не вдаючись до дискусii, котра вимагае спецiального аналiзу предмета,
обмежимося стислим викладом нашоi точки зору, яка потребуе уточнення
позицii принаймнi щодо двох питань: що ми маемо на увазi, вживаючи поняття
"украiнська культура", i що таке "фiлософська" культура, з нашоi точки зору.
Вiдповiдь на перше запитання передбачае, зрештою, визначення власного
став-лення щодо двох позицiй у розумiннi нацii, а вiдтак i нацiональноi
культури, якi склались у модернiй европейськiй думцi.
Одна з них, народжена у надрах культури Просвiтництва (Монтеск'е, Гердер,
iдеологи "Молодоi Iталii" та iн.), розглядае нацiю як природну спiльноту, що
характеризуеться певним набором сталих ознак. Зазвичай такими вважаються
спiльнiсть походження, територii проживання, мови, звичаiв та побуту.
Навiть побiжний погляд засвiдчуе невiдповiднiсть нашого Словника такому
розумiнню, адже на його сторiнках iдеться не лише про украiнцiв за
поход-женням, а й про молдованина Петра Могилу, грека митрополита Георгiя,
нiм--
цiв Йогана Шада та Людвiга Якоба, поляка В'ячеслава Липинського, росiянина
Миколу Хвильового (Фiтiльова) та iн. Героi нашого Словника жили у рiзних
державах, писали здебiльшого росiйською, польською, нiмецькою мовами i
найменше, через об'ективну приреченiсть украiнськоi фiлософii на "безмовнiсть",
- украiнською.
Мiж iншим, брак критерiю належностi до певноi нацii, який враховуе певнi
об'ективнi, "природнi" ознаки, виявляеться не лише стосовно фiлософii й не е
особливою ознакою тiльки Украiни. Адже евреi iснували як нацiя i до 1948 р.,
коли з утворенням держави Iзраiль вони, нарештi, здобули спiльну територiю
проживання. Нiмцi й австрiйцi, англiйцi й американцi, бiльшiсть народiв
Латинськоi Америки та мусульманського свiту розмовляють однаковими мовами, але
репрезентують рiзнi нацii. Один i той самий германський етнос, з притаманними
йому специфiчними рисами характеру, становить основу нiмецькоi, австрiйськоi i
швейцарськоi нацiй.
Саме тому нам ближча iнша, вiдмiнна вiд просвiтницькоi, позицiя, що акцентуе
увагу на розумiннi нацii не як природноi, а як духовноi засади. Вiдомий
французький вчений Ернест Ренан, виступаючи 1882 року в Сорбонi з лекцiею "Що
таке нацiя", обстоював думку, що справдi суттевим фактором, який визначае
iснування нацii, е "згода i бажання жити спiльним життям". Якщо ж урахувати, що
культура i е тим простором, який забезпечуе людське спiлкування, то можна
стверджувати, що нацiональну належнiсть визначае передусiм дотичнiсть до поля
спiлкування, утворюваного нацiональною культурою. Вiдтак реальну причетнiсть до
украiнськоi культури виявляють тi мислителi, що зростали, формувались i дiяли в
межах цього поля спiлкування.
Саме такими е особи, творчостi яких присвячено статтi нашого Словника. Серед
них передусiм тi, чие життя i дiяльнiсть вiд початку й до кiнця протiкали на
тлi украiнськоi культури. Поряд iз ними - мислителi, формування свiтогляду яких
зазнало впливу украiнськоi культури, хоч iхня творча дiяльнiсть протiкала
здебiльшого за межами Украiни й на теренах iнших культур (Юрiй Дрогобич, Микола
Бердяев, Лев Шестов та iн.). До Словника включено й iмена дiячiв, якi,
сформувавшись у межах iншоi культури, наприклад нiмецькоi, певний час працювали
в Украiнi, поширюючи тут своi iдеi, що, вплiтаючись у тканину украiнськоi
культури, ввiйшли до ii здобуткiв.
Чимало мислителiв, яким присвячено статтi Словника, не належать до кола
представникiв професiйноi фiлософii - поетiв, письменникiв, релiгiйних та
полiтичних дiячiв тощо. Доцiльнiсть уведення iх до орбiти власне
iсторико-фiлософського довiдника потребуе вiдповiдi на друге зi сформульованих
вище запитань, пов'язане з розумiнням поняття "фiлософська культура".
Фiлософiя як духовне осягнення граничних пiдстав людського буття виконуе
особливу роль у культурi. Виступаючи духовною квiнтесенцiею культури, виконуючи
тим самим роль сфери, в якiй здiйснюеться пiзнання культурою влас-ноi сутностi,
фiлософiя в межах будь-якоi нацiональноi культури е тим духовним осереддям, що
об'еднуе рiзноманiття культурних утворень у визначену цi-
лiснiсть.
Безумовно, змiст фiлософii як компонента культури утворюють передусiм системи
та теорii, що iх формують представники професiйноi фiлософii, якi дiють у межах
цiеi культури. Втiм, попри всю значущiсть професiйноi фiлософськоi дiяльностi,
результати останньоi не вичерпують змiсту фiлософськоi культури. Стрижнева роль,
яку вiдiграе в нiй фiлософiя, зумовлюе вiдображення притаманного цiй системi
культури фiлософського бачення свiту не лише в трактатах фiлософiв-фахiвцiв, а
й у творчостi релiгiйних дiячiв, полiтикiв, мит-цiв, учених. Можна з певнiстю
стверджувати, що в будь-якiй сферi духовноi культури наявний глибинний шар
фiлософськи значущих iдей, якi е не просто результатом вiдображення здобуткiв
професiйних фiлософiв, а суттевим доповненням до сукупного iдейного здобутку,
що утворюе фiлософське пiдгрунтя культури. Тим-то зумовлюеться доцiльнiсть
поняття "фiлософська культура" як такого, що охоплюе всю сукупнiсть фiлософськи
значущих iдей, якi склались i функцiонують у данiй культурi. Керуючись саме
критерiем дотичностi того або того мислителя до украiнськоi фiлософськоi
культури, ми й визначали змiст нашого Словника.
Зрештою, слiд вказати й пiдстави, що визначили часовi параметри, в межах яких
реалiзуеться у Словнику погляд на iсторiю украiнськоi фiлософськоi культури.
Як вiдомо, становлення професiйного фiлософування в Украiнi бере початок з ХVII
ст. i пов'язане передусiм з дiяльнiстю професорiв Киево-Могилянськоi академii.
Втiм притаманнi украiнськiй фiлософськiй культурi стиль мислення й пiдхiд до
фiлософського осягнення граничних пiдстав людського буття, як i, власне,
розумiння того, що е фiлософiя, беруть свiй початок ще за киеворуськоi доби.
Найдавнiшою з вiдомих оригiнальних пам'яток писемностi, що мiстить вагомий шар
фiлософських iдей, е славнозвiсне "Слово про закон i благодать". Його автор -
Iларiон, яскравий представник давньоруських iнтелектуалiв-книжникiв, який жив у
першiй половинi ХI столiття, - хронологiч-но започатковуе шерегу персоналiй,
репрезентованих у Словнику. Натомiсть "верхньою" межею Словника автори обрали
20-30-тi роки ХХ столiття, керуючись тим мiркуванням, що час для оцiнювання
творчостi дiячiв украiнськоi фiлософськоi культури радянськоi i пострадянськоi
доби ще не настав. Цю важливу роботу, сподiваемось, здiйснять нашi наступники.
Плекаючи надiю, що пропонований Словник стане в пригодi як тим, хто здiйснюе
першi кроки на шляху ознайомлення з iсторiею украiнськоi фiлософськоi культури,
так i нашим колегам-науковцям, зусиллями яких здiйснюватиметься подальше
осягнення украiнськоi фiлософськоi думки, знову скористаемося словами
Д'Аламбера: "Ми не боiмося заявити вiд iменi колег i вiд себе, що завжди готовi
визнати нашу некомпетентнiсть i скористатись вiдомостями, якi до нас
надходитимуть. Ми вдячно зустрiнемо iх i сумирно вiзьмемо до уваги, адже
переконанi, що досягнення вищого рiвня досконалостi Енциклопедii - завдання на
багато вiкiв. Потрiбнi були столiття, щоб розпочати цю справу. Та ми будемо
задоволенi, якщо зможемо покласти свою цеглину до фундаменту такоi корисноi
Справи" 1.
Залишилось лише повiдомити читача, що цей Словник е результатом спiльноi працi
науковцiв кафедри фiлософii та релiгiезнавства Нацiонального унiверси-тету
"Киево-Могилянська академiя" (доктори фiлософських наук Вiлен Горський, Марина
Ткачук; кандидат фiлософських наук Iван Лисий) та вiддiлу iсторii фiлософськоi
думки Украiни Iнституту фiлософii iм. Г. Сковороди НАН Украi-ни (кандидати
фiлософських наук Ярослава Стратiй, Володимир Бiлодiд, Станiслав Бондар).
Кiлька статей до нашого Словника люб'язно надано доктором фiлософських наук
Валерiею Нiчик, доктором теологii Роландом Пiчем (Нiмеччина), кандидатами
фiлософських наук Володимиром Литвиновим та Iваном Паславським.
Науково-допомiжну роботу виконали Надiя Григор'ева i Тетяна Монарьова (НаУКМА).
Вiлен Горський
E-mail: mail@pulsary.com.ua
Last updated: 07-02-2003.